Королева пессимизма (с)
Факт про мене №123595
Не люблю дітей і мамаш, які розповідають про своїх пузожителів.
Не люблю дітей і мамаш, які розповідають про своїх пузожителів.
не знаю, що це за віяння пішло, але зараз повсюди ці розмови про дітей, про їхні звички, какахи і бла-бла. І я просто "ох, ти ж йо-ма-йо. я навіть не одружена. але яки була, то діти - це останнє в моєму житті, про що я б гооворила,"
а найстрашніше знаєш що? що мамки вважають, ніби це комусь цікаво - слухати про життя їхніх чад. Їхні звички, як і що вони роблять...
Для мамі її новонародженна дитина найголовніше в світі - то зрозуміло і природньо, нема питань. І те що їй хочеться про неї говорити, зрозуміло, бо людям завжди хочеться говорити про найгловніше. Проблема в тому, що вони на хвилі свого ентузіазму (чи гормонів) забувають, що це цікаво тільки їм. А воно так і є, бо, об*єктивно, чужа дитина і її какахи то найнудніша річ у світі.
Я навіть коли краєм вуха чую всі ці балачки про дитячі справи, то відчуваю, що зуби починають нити, так воно тоскно. А коли хтось починає в екстазі верещати про те, що народити - то головна місія жінки, і кожна жінка скаженно мріє про дитину, і смисл життя то дитина, і як можна жити без дітей - то тоді вже реально хочеться уїбашити по вищальнику
А отут просто на моє хворе місце натрапила - от просто 10/10, підпишусь під твоїми словами. Яка місія в жінки? яка-яка? народити дитину? ахахахах А якщо жінка безплідна, то вона повинння почувати себе неповноцінною? Чи як їй бути? А якщо є якісь медичні протипокази? то як їй бути? (в мене тут так полихає, що кранти). Просто сумно бачити таких мамок,я кі вискочили заміж, понароджували і фігачать борщі, перучи білизну. і філософстують про роль жінки в суспільстві. Кожен має сам вирішувати: треба те дитя чи ні. Треба ж, може, стати на ноги, для початку. заробити бабла, створитиу мови для тої дитини, переконатись, що ти сам цього хочеш. А не просто чекаєш бабла від держави. І перщ за все, зрозуміти, що НЕ ВСІ ЛЮДИ ЛЮБЛЯТЬ ЦИХ ТУГОСЕРЬ.
кінець бомбилова))
Можна бути домогосподаркою з 3 дітьми і при цьому нормальною людиною.
Якщо жінка безплідна, то, звичайно, суспільство запише її в лузери і нещасні створіння, яким краще здохнути, ніж жити і страждати) Якщо сама жінка так не думає, то суспільство її переконає і запхне свої "спувчуття" їй до рота, так що з вух полізе. А якщо вона не зробить 187875987 спроб завагітніти - операціі, штучне запліднення, сурогатне материнство, ходіння по попам, бабкам та екстрасенсам - то ще й зневажати почне. Нажаль, реал такий
А от щодо реалій життя про безплідну жінку - то це взагалі сумно, якщо чесно. Хотілося б, щоб такі люди мали сили мати свою думку і любити себе і вміти відстояти свою точку зору. Бо в цьому світі дуже важко тим, на кого легко повпливати.