Ітак дітоньки (і всі, кого сюди занесла нелегка і вони досі чомусь мене читають українською), хочу поговорити сьогодні про таке поняття, як "лицемірство".
про нього важко говорити, сумно говорити і неприємно, але мушу сказати.

Не люблю лицемірних людей. От правда не люблю. Якщо є що сказати - кажи. Не хочеш/не можеш/виховання не дозволяє - промовчи. Але сказати на публіці одне, а потім заочі - інше - е-е-ее- Так не робиться. Так некрасиво, нечесно і якось по-дитячому боягузливо.
Хтось тобі не подобається? Промовчи. Не можеш змовчати? Скажи. От скажи і все. Нічого ж тобі не зроблять, якщо ти обгрунтуєш свою думку.
Сьогодні бачила таку ситуацію, яка вже не вперше мені зустрічалась - людина в комментах групи прокоментувала таким чином, що ситуаціїї її забавляє і взагалі "все тіп-топ цей день знову наш", а у себе в статусі написала таку жорстку відповідь щодо ситуаціїї і людей, які цю ситуації коментували.Навіщо таке робити? Попахує лицемірством і дитячим боягузництвом відстояти свою думку. Сказати чесно - важко, я розумію. То промовчи, якщо не готовий до такого.

Я завжди за чесність. Мабуть, тому мені іважко в цьому фандомі. Якщо не подобається якась робота (фік/відос/арт) - я кажу про це (мабуть тому мені важко порозумітись з авторами так, як це роблять інші фанати, які стають з ними друзяками. Це мене щиро засмучує, але нічого зробити з собою не можу. І коли просять "прокритикуй фик" - я критикую так. як бачу. Все, відійшла від теми).

До чого цей пост? Просто хочеться, щоб люди стали трохи чеснішими самі з собою. От правда. Скажи ти що думаєш і все. Ніхто тебе по нету не пиздане. Може, напишуть пару "ласковых", тай по всьому. І тобі легше стане, що ти не викручуєшся на два фронти, і людина може задумається, що не так робить чи не так ставиться до ситуації.

Розмовляйте чесно одне з одним. Щиро. З повагою, але чесно. Почніть, вам сподобається.