Знаєте те відчуття, коли сильно чогось чекаєш? Дуже сильно. Тебе трясе. Ти постійно про щось думаєш. Навіть коли займаєшся своїми справами на роботі, на мить згадуєш, що тебе чекає вдома і ти відчуваєш, як мурашки пробігаються по всьому тілу... Знаєте це відчуття? Чи відчували ви коли-небудь, що чекаєте чогось так сильно, що готові стрімголов мчати додому, лишень побачити це скоріше? Впевнена, у вас таке бувало. Можливо, і не раз...
В мене теж таке буває. От як сьогодні. Я бігла з роботи дуже шкидко, щоб зацінити фінал улюбленого серіалу. Не останній прямо-таки "фінал-фінал", а просто фінал сезону. Я бігла, я переживала за персонажів, я хвилювалась. Тому, що всі вони за стільки років стали мені як хороші знайомі. так, у це важко повірити або ж легше списати це на марення хворої людини, однак я так себе відчуваю. Розумієте? так от. Я переживала за них. за всіх. За Діна, який під впливом мітки творить фігню, стає жорстоким і безпощадну рубить правду-матку в очі. За Каса, який ходить із своїми випаленими крилами, але не втрачає надію врятувати свого друга, свого підопічного, свою людину. За Сема, який покалічений життям не менше за інших, але мужньо продовжує боротьбу. Навіть за засранця-короля пекла-харизматичного чортяку-Кроулі, який вже став рідним, якщо можна так сказати. За всіх.
Я подивилась. Я розчарована. Спустошена. В мене таке враження, ніби мене зрадили. Ніби, друг, якого я знаю підсів на кокаїн і пішов в загул. Це не мій серіал. Я не впізнаю його. Серія нудна. Серія убога. Серія без драми. Тільки соплі-соплі-соплі. відсутність логіки і зв’язку між діями персонажів. Мого Діна спаплюжили. Прописали тупим і непослідовним. Я розбита. Я не знаю, що далі робити.
Мабуть, вперше за всі ці роки, що я дивлюсь серіал, я не маю бажання дивитись продовження. Не маю. Це страшно. І зараз в мене така діра там, де була любов і захват і де було стільки тепла для цього шоу, що пробачалось все.

Я не знаю, як далі буде. Буду я дивитись чи ні. Зараз - ні. Зараз мені байдуже. І це настільки поганий стан. Коли розчарувався. Коли пусто...