Кидає в мене штучні сніжинки, вішає ковпака святкового, кульки надувні, подарунок вручає, а на стіні зовнішнього коридору повісила надпис "Хеппі бьоздей" Не знаю, як вона це без світла робила, але... Якось повісила, та й на тому добре.
Це було вау. Серйозно. Дуже несподівано і приємно. Всі кажуть, що хороша подруга. Я в курсі. Можливо, в когось є цілі компанії, які так роблять, чи взагалі нікого немає, але. Це було приємно. І головне, в мене є така людина. Далі все пішло-поїхало стандартно: люди, з якими спілкуюсь постійно - накатали цілі простині, а ті, з ким знайома тільки "вітаю". А дехто взагалі не привітав. Отакі от справи. Все, як завжди.
Однак цього року, як сказала одна мою знайома " вже не так чекаєш свята". Правда. Це все вже не сприймається як щось чудове, сповнене щастя, сміху і подарунків. Пройшла вже та казкова пора. Подарунки залишились. Але вже не те... Дорослішаю чи що?
Все одно, це сумно.