Я не знаю, як це: мати рідного брата чи сестру. В мене немає нікого. Тільки кузени і кузини. Але я б хотіла мати когось настільки рідного, щоб нас настільки багато всього пов’язувало, що уявити життя без цієї людини було б важко.
Пробрало. Настільки, що я майже заплакала. Хоча, я ніколи не плачу над фільмом, а тим більше серіалом. Єдиним таким фільмом був "Достукатись до небес".
Майже заплакала, тому що не додали, не дограли, чогось не вистачило. А, може, тому що я дивлюсь цей серіал вже раз п’ятий? Все одно... Не знаю. Але осад такий гіркий -гіркий. Краще було б, якби проплакалась. Ідеальний кінець. Згадали всі моменти двох братів. Всі сезони. Все. Воістину "лебедина пісня".
Жаль, що серіал продовжили. Я впевнена, що фани пережили б, а світ не побачив би незрозумілих 6-7 сезонів.
Хоча, я також абсолютно впевнена, що попри свою обіцянку не дивитись 8 сезон, допоки не передивлюсь серіал заново, щоб пригадати, як вони до такого дійшли, завтра я тут же напишу хвалебний відгук про 8.01. Отака вже я дурна. Що ж тут поробиш. Кріпке, ти таки, Садомазич. Одразу видно, що сім’я для тебе слабке місце.