Робота - це завжди важко. Особливо, якщо це робота в клініці. читать дальшеТут багато відповідальності, людей, які дивляться на тебе з надією в очах і хочуть, щоб ти допоміг. А чим? Або людей, які говорять тобі про якісь факти зі свого життя, поки ти береш в них кров. А що, питається, мушу сказати я? Покивати в такт розповіді? Або ті, хто розповідає про свою хворобу: "ось уже 10 років, як..". Я ж звичайний лаборант. Не професіонал. Тільки місяць на роботі. А людина з мене ще гірша. я не вмію співчувати чи ще щось в тому стилі. Так, якщо горе в мене, я дуже і дуже ... А якщо в когось? Я навіт ьн езнаю цих людей і писати, що я тут не можу знайти собі місця від їхньої біди - це низько. Так, мене це не зачіпає. Я - егоїстичне стерво. Мене більше зачіпає те, що мені їм усім відповісти? Як сказати, і що правильно сказати? Це все погано пахне. Я не люблю дивні ситуації, з яких не бачу виходу. І так кожен день. Всі щось хочуть: підтримки, схвалення, осудження, співчуття. А що я ? Ну, хочете, ще один прокол зроблю?
А мене попереджали: не лізь в те пекло.
Робота - це завжди важко. Особливо, якщо це робота в клініці. читать дальше