не варто Сьогодні після практики, після хорошого робочого дня, втомлена і щаслива( бо жпрперлась додому в 3, за то жива), я поїла і звалила гуляти. Поки чекала Ю, ще послухала розмову двох чуваків. Зрозуміла, що другани є. Вони існують. Один дзвонить каже:" Чувак, що робиш? Напитись не хочеш? А я хочу." А той, що з ним сидів каже:" Нащо тобі напиватись? Це проблему н епоміняє. Чи ти просто випити хочеш?". Порішали вони на мороженці. Мені соромно, що підслухала, але я ж перша зайняла ту лавочку, а вони потім підійшли, запитали чи можна сісти. Так що , я свідок поневолі. Прийшла Ю, погуляли, поговорили. Давно вже не бачились. Поржали - ясне діло. Розпрощались. А я сьогодні зрозуміла, що треба частіше виходити на вулицю, спостерігати за людьми( не те, щоб я якась там маньячіна), і може, навіть все не так з нами й безнадійно?
Моя найкраща фотка евер + нога Ю)