Добре, коли можна закрити очі на все погане, а зосередитись тільки на хорошому. Закрив очі - і перед тобою тільки сонце, тільки весна, тільки мир і добро. А насправді - ніфіга воно не так. Ніякого добра. Вже й не пам’ятаю коли останній раз робила щось добре. Коли? Ніби хтось стер з пам’яті. Може, і не робила. Ніколи. Таке буває. Живе людина, живе, а потім бац - померла. А толку ніякого. Нічого доброго від неї не залишилось. І в житті вона нічого доброго зробити не встигла. Взагалі. Як прикро б не було - але зараз більшість таких людей.
До чого я це веду? Справа в тому, що 1 березня актор Міша Коллінз влаштовує День добрих справ. Треба зробити якесь хороше дільце. Можна навіть не одне. От тепер я сиджу і думаю: що я буду робити? А що я взагалі зробила за своє життя? Було таке, що гроші перераховувала, але ж н ефакт, що вони допомогли. Не факт, що потрапили в надійні руки. Не факт, що я допомогла.
Та й ситуація така в країні, що якось не хочеться нічого хорошого робити. Взагалі нічого не хочеться. Переживаєш на пустому місці. Бо, по правді кажучи, від тебе нічого не залежить. Тут роль грають держави-лідери. Мені шкода, що таке відбувається з суверенною державою. Сподіваюсь, ми вистоїмо. Зможемо показати тим російським військам, які вже сьогодні вторглись в Крим, що їхнє місце вдома- в Росії. Дуже сподіваюсь, що не буде жертв. Що все вирішиться мирно.
Що є в людини крім надії? Нічого.