В мене нова радість - в мене нова радіостанція - Radio ROKS. Супер радіо хтось перекупив і тепер я без "рок-ночі". Там тільки музика постійно ще й якась попса. Таке враження, що тільки комп завантажили і він працює, а людей там немає.
Повернулась на роботу. Всі були раді, схвильовані. Навіть обнімашки були. Я рада, що в мене такий чудовий колектив. P.S. А от з реактивами довелось розбиратись мені - вони щось там понаплутували, як діти малі.
Їхали чомусь 5,5 год. Об’їхали Новоград-Волинський, ще й пересідали, ще й чекали доки проїдуть поїзди, ще й флешка форматнулась і я їхала без музики всі 5 годин, ще й нова серія мене засмутила. я не маю ніяких сил, я розчарована і ледве не плачу, але я НАРЕШТІ В РІДНОМУ РІВНОМУ Прослушать или скачать Океан Ельзи Я їду додому бесплатно на Простоплеер
Прощавай, рідне місто. Сьогодні вночі їду в Київ. Немає моїй злості меж: хвору людину посилати в інше місто, тільки тому, що тактика, яку вони вибрали - нереальна. Такого не можна робити з тим діагнозом, який є. Що за люди? Як вони сплять по ночах? А у всьому, як завжди, винні гроші. Вони стільки зекономлять, якщо відфігачать мене, що то просто нереальні суми. Я дуже зла. А ще розчарована. Хотілося підійти до тієї сволоти і запитати :"А, якби, у твоєї дитини були такі показники, ти призначив би їй цю непотрібну процедуру замість тієї, яка необхідна? Боюсь, що ти записав би її першою і забив би операційну ще сьогодні ввечері."
Правду сказала якась мудра людина про понеділок. Він важкий. Сьогодні мене поклали в лікарню. І сьогодні провели купу обстежень. Завтра знову те саме. Післязавтра консиліум і тоді вирішиться доля одного Бетмена. Сподіваюсь, що все буде добре. Ні, все буде таки добре. Вакарчук брехати не стане.
Я пам’ятаю як літом істерично відраховувала 60 хвилин, щоб проголосувати за свій ОТР. Тепер ці часи знову повертаються. Ну, як повертаються. Є голосування на Рeople Choice бла-бла. Однак серед номінатів пари моєї немає. Я люблю свій ОТР. Інколи мені здається що занадто, але тратити час, щоб вписувати їхні імена, щоб їхню кандидатуру ТІЛЬКИ РОЗГЛЯНУЛИ В НОМІНАНТИ НА НАГОРОДУ - занадто складно. Якби хоча б написали, скільки треба разів ввести назву ОТР, щоб вони увійшли до списку - але ж, ні. Там все туманно, як Альфа Центавра з якоїсь далекої галактики. Пам’ятаю, що тоді, коли ми обійшли всі пейрінги - хтось з команди СПН тільки твітнув :"Так, ми бачили, що Дест виграв". І? Це все? Для чого було стільки намагань? Я розчарована. Звичайно, це все масштабніше. Це Awards. Але голосувати я не хочу. Тим паче після того-всього, що зараз в каноні робиться.
не варто Назва: Маячня Автор: я власною персоною Фандом: Original Персонажі: всі, хто зміг Рейтинг: NC-21 Жанр: Драма. Попередження: ненормативна лексика(тааак) , жорстокість( це реальність, дитинко) , згвалтування(мого мозку) , насильство( наді мною) , смерть персонажа( можливо навіть я) , секс з використанням посторонніх предметів( підручник з біохімії та мій мозок) . Розмір: 1 сторінка. Статус: закінчено.
Сесія.
P.S. Дякую за увагу. Всі зрозуміли, ЩО в мене почнеться в понеділок.
Просто. Застрельте мене. Хто-небудь. Я ледве вижила після тижня роботи, а тут ще в суботу працюю. Все так заплутано. Не хочеться мені вставати завтра. А сьогодні - спати. Отак і порішали( я і мій мозок): ніхто не спить, а завтра весь світ ненавидить. Пішла слухати рок-ніч.
Кас фіг знає де, Діну - плювати. чудовий в мене ОТР. Сем- Зік - прекрасно і дивно. Сем вирубився. Зік - куку йопта - вступає в двобій. Аббадон була шикарна, допоки її не повернули і зробили з неї пуделя. лал Кевіна люблю, але Дін переборщив, сказавши те саме і йому, і Касу. В загальному - серія ні про що. 3/10
ноооупСьогодні день не задався. Просто епік фейл. я бігала, як дурна, шукаючи пробірку. А вона розбилась. А мені не сказали. Прийшла додому - вирубилась. Прокинулась - мертве тіло. Випила кави - збадьорилась. Посиділа - сонне теля. і так кожен день. ця рутина просто вбиває всі мої клітини без можливості відновлення.
Коротко про головне: сесія 3 дні. Повірити н еможу, що я вже на 4 курсі. А здавалось, ще вчораз акінчила школу, потсупала в мед, в пед... А тепер? Останній курс. і коли той час пролетів?
Завтра в мами ДН. Я вже готова. так, м’ягко натякнула батечку, щоб купив букет. Дзвонить, питає чи нормас. Просить прийти, глянути. Ні. Не. Нормас. Якісь дешеві. Але йти я вже не хотіла. Я вже букет купила від себе. ПОбачила ЩО він купив - Тепер мучусь совістю, чому не пішла вибирати, коли дзвонив. Трясця. Мама то буде рада. Вона вже їх зацінила на балконі. Краєм ока. Але вітати будемо завтра.
читать дальшеВчора розійшлась дискусія в одній з груп вк на цю тему. Дехто вважає, що Дестієлю д оканону, як до неба рачком, але ж... Я вважаю, що він давно канон. Скільки вже можна цю тему колотити? Тим не менше, якщо говорити об’єктивно, або хоча намагатись бути об’єктивним, то варто розглянути цю тему у вигляді плюсів і мінусів. і так, почнемо з -
1) Рейтинг.
Шоу тримається вже декілька років завдяки своїм відданим фанатам. А фанати - це рейтинги. Ніхто не хоче спонсорувати серіал, який має низькі рейтинги і не приносить бабла. Аудиторія глядачів складається переважно з домогосподарок і підлітків. Але є й чоловіки, яким не дуже сподобається побачити двох геїв на екрані. Якщо вони не слешери. А вони так і зрозуміють цю пару. Ніякої любові чи "глибокого зв’язку". Що вже говорити про фанів інших пейрінгів.
2) Актори.
Актори ніби іне проти. Принаймні, Міхель. От щодо пана Еклза - поняття не маю. Але в одному з інтерв’ю Коллінз зізнався, що був би не проти поцілунку з Дженсеном. Питання тільки в Еклзі.
Більше явних мінсуів не бачу. Тільки аудітирія, яка різношерстна і може сприйняти не так, як всі думають.
+
1) Дестієлівці - щасливі. я - щаслива. всі щасливі. навіть Сінгер. Якщо його зроблять каноном - то повішу фотку Сінгера у себе над ліжком. Серйозно.
якщо серйозно, то, рейтинги можуть зрости. Особливо, якщо пару визнають канонною. Але тут ситуація як з монеткою, має 2 сторони: вони або виграють, або продують. Пан або пропав. Я б ризикнула. Хоча б в останній серії останнього сезону.
Я ж, в будь-якому разі, вболіватиму за них. Бо дуже їх люблю.
Дуже часто бачу як автори ниють про відсутність коментів, фідбеку і критики. Коментуєш, дякуєш. І тут "Спасибо всем за отзывы"... Одразу стає якось все одно. Якщо автор не має бажання залишити навіть якийсь тупий смайлик кожному, хто прокоментував роботу, я не кажу вєе про "Дякую, що зацінили", то в мене теж немає бажання залишати відгуки. Так, це егоїстично. Але. бути автором - важко. Я їх розумію. Але ж написати відгук так, щоб донести свою думку, вказати на якісь моменти так, щоб н еобразити автора - це ж теж важко. Треба ще подумати, що написати. А вони цього не розуміють.
@музыка:
30 Seconds to Mars (Piano cover) – From Yesterday
От читаєш фік, читаєш. Подобається. Читаєш максі. Автор викладає його частинами. А в кінці ЯК ЗАБАБАХАЄ ВАНІЛЬНО-ШОКОЛАДНИЙ ХЄ, ТАК ЩО В МЕНЕ ГЕТЬ АЖ РІВЕНЬ ГЛЮКОЗИ ПІДСКОЧИВ, ОТ ПРЯМО ВІДЧУВАЮ, ЯК ПІДСКОЧИВ І НУДОТНО-МИЛО і все... Кранти. Гарно прокоментувати ту роботу я вже не в змозі. А автор хоче хороих відгуків. І як йому пояснити так, щоб він не розчарувався? Безвихідь.
ТААААААААААААААК! Я гнула мати, майже почала ридати (я серйозно, хоча це для мене не властиво), але... 2 дні пошуку і я нарешті знайшла. Там, де не сподівалась - вк. Цікавий факт - цієї пісні немає в неті. Немає її слів і взагалі нічого немає. Як я її відкопала - то ціла історія. Ох, я щаслива. Просто вище неба!!! На повтор, допоки не знудить! Domain – East Of Eden
Надумала я зробити новий крек. Надумала, але не зробила. Руки ніяк не доходять. Хочеться і колеться. Те, що в ньому буде присутня українська народна пісня популярності не додасть. Вже перевірено першими трьома. Шкода, бо хотілось оригінальності. А її ніхто не цінує. Піду чайку бахну. P.S. Session is coming. І це ще більше наводить на депресняк.