Сьогодні десь близько 3 годині дня я всілася втілити мрію на літо - перегляд улюблених суперів Дивно, але переглядати цей серіал мені не набридло ще Не знаю в чому тут секрет моєї зацікавленості: хороші актори , симпатичні чоловіки , цікавий сюжет , чи порушення тем сім’ї і стосунків друзів , але мені не набридає дивитись цей серіал. І спостерігати, як з кожним сезоном змінюється характер героїв, після того, через що вони пройшли. А можливо, це просто побічний ефект того, що вперше я подивилась цей серіал не так вже й давно - всього рік тому назад, та й то не як всі люди, а за місяць всі 6 сезонів . Можливо, я просто не розгледіла героїв так, як потрібно для правильного сприйняття. Не знаю, який з варінтів правильний для мене. Проте точно знаю: серіал цікавий. Нехай останні сезони трохи підкачали ( я маю на увазі 6-7 ), проте можна насолодитись чудовими 5 першими. Сюжет, актори, музичний супровід, машиночкаа Таааак, заради цього можна пробачити і останні 2 сезони, і вбивство улюблених героїв, і "злив" Каса, як персонажа.
Тааак, ейфорія від свободи закінчилась, і я взялась за голову: в мене депресняк від вільного часу. Я геть дурна. Хіба в когось таке буває? Ні, тільки в мене дурної. Ну, й добре. Зате сьогодні я погуляла з котом ( ввечері) ,а зранку зробила фотки , забрала трудову. Не знайшла я того журнала з постером "Надприродного". Схоже, він тільки в Росії Печаль, а я вже мріяла про цей номер. Ну, нема то й нема. Сьогодні взялась агітувати всіх наших поїхати на весілля до Тані. Ніхто не хоче: в того грошей нема, тому їхати далеко. Блін, ну, якби захотіли, то знайшлось і перше і другу проблему вирішили. Погодилась тільки Ірка( на Лілю я ще надіюсь) і то під моїм тиском. Ну, як так? 2 роки спілкувались з людиною і вона запросила і щоб ніхто не поїхав? Ну, не красиво. В мене ж то проблема 1: я сама ,як теля - навіть не знатиму куди їхати, а так вже є компанія, а решту уточнимо у майбутньої нареченої
Тра-та-та, тра-та-та, ми не веземо кота, а п’ємо томатний сік, і святкуємо тиждень відпочинку перед роботою. Даааааааооооа, з понеділка мене приймають на роботу! Як власне я й думала. цей тиждень треба протрешити - "Надприродне" до ранку, гулянки і сон Цілий раночок промахалась з документами, а ще не все. Трудова і військовий квиток треба донести + зробити фото моєї фізіономії Але сьогодні в мене свято! Так що на вечір йдемо з Юлькою гуляти( треба ж виставити за червоний диплом?).
Сьогоднішній день міг би бути "протраченим" дарма, якби вчора моя душа не забажала сходити до церкви. Тому, не зважаючи на погані погодні умови, я прокинулась і пішла. Сценарій завжди однаковий: спочатку хочеться повбивати всіх, хто потрапляє під гарячу руку, а то й взаалі в поле зору, а потім стає настільки добре, що не жалкуєш про пом’ятий вигляд і недоспану ніч. Якось так буває інколи, що хочеться. Не " треба", не " мушу", а хочеться. Мабуть, це душа, чи що воно там таке. Але я рада, що сходила. Хоч сама, бо мама на роботі була, а тато не захотів, але рада.
Скажемо так, "відпочивала" - занадто голосно сказано. В основному, я добряче працювала. Але що ж поробиш, треба й таке. Але в мене був час пофотографувати всяку красу. В нас котенята народились в селі: троє ( але лише одне дозволило себе сфоткати).
Я піднапряглась, Альона з Назаром теж, і в результаті дивного договору з Ірою, вони все ж потрапили в кафе. Я була здивована, м’ягко кажучи, поведінкою Іри. Я не очікувала від неї такого. Дивно, ніби знаєш людину, а тут бац - і вікриваєш її з нової сторони, неприємної сторони. Ну, про сумне не буду. Погуляли всі і щасливо розбрелись. Мені відвелась роль тамади того шабашу, але я була не проти. Саша сказала, що не думала, що буде так класно, і не жалкує, що пішла. Машка була не дуже весела, але все ж, не жалкувала теж. Всі добре погуляли. Буду скучати за ними
Випуск вже завтра, а в мене купа справ. 1) Роздрукувати фотку для Плейбоя. 2) Записати на 2 диски фотки для Олі (я мала зробити це на її флешку, але ж де та: все зайнято. Невже не можна купити чисті диски і просто віддати мені їх?) 3) Встигнути зробити перші 2 пункти в перерві між 11 і 13.30 , а ще зачіскою, одяганням і розфарбовуванням моєї фізіономії.
що за?В кафе йде 5 ідіотів+ 3 не згрупи. Який випуск? І я не розумію, як можна не взяти з собою ще 3 одногрупників, які виявили бажання занадто пізно але все одно ж, захотіли? Так, було всяке. Але ж блін, ми збираємось останній раз. Ну, народ.
Приблизно таку промову я виголосила Ірі, а вона на мене матами. Ну, непогано. Я знаю, що я не дипломат, і не промовець, а оратор так взагалі фіговий з мене. Але це ж останній раз. Тим більше, замовити + 3 місця буде для кафе на руку - це ж їхні гроші. як ці люди не розуміють? Подзвонила Альоні, сказала, як і що треба говорити Ірі. Заспокоїла Альону , що всі мати Іра вже використала на мені, так що не страшно. Не знаю, домовились чи ні... Я переживаю за завтра. В мене ще купа справ.
В мене таке відчуття, що цей довбаний мед від мене не відчепиться і знайде мене навіть у пеклі. Головним чином, винуватцями цього є мої "кохані" одногрупники. Невже так важко здати все вчасно? Тепер, тим "щасливчикам", які не здали трудові книжки доведеться доносити їх особисто в навчальну частину. І це буде після випускного. А випуск, до речі, в понеділок, ага. Документи віддадуть теж після нього. От не думала я що після цього чудесного явища в моєму житті, мені доведеться знову пхатись в навчальну. А, ні. Доведеться. Ще й мене там припахають, так як треба. От як сьогодні: прийшла виписати додатки до дипломів для своєї групи, змусили виписати ще 7 груп "Сестринської справи". Де, блять, питається їхні старости?! Чи це лише для мене заброньовано квиток на таке задоволення в суботу вранці?! І ще після цього мені говоритимуть, що староста седсестер така трудолюбива і залишається там до 6?! Беее. Прямо-таки верне
Я ЗДАЛА ВСІ ЕКЗАМЕНИ, ВСЕ ПОЗАКРИВАЛА, ВСІ 5 , ЧЕРВОНИЙ ДИПЛОМ, РАДУГА, ЄДИНОРОГИ, НАРЕШТІ ВИСПЛЮСЬ, 2 РОКИ ТОГО КЛЯТОГО ПЕКЛА ЗАКІНЧИЛИСЬ, УРА -УРА, CONFETTI I’TS A PARADЕ! P.S.Залишилось лише зібрати трудові книжки, і деякі особові справи підредагувати. А так, Я ВІЛЬНА!
Не знаю, чого, мабуть, через не такий вже бідний життєвий досвід( хоча де він в мене, в мої 19 ), а може, через гострий недосип, який повернувся останнім часом, і не бажає мене покидати, я задумалась над тим, що люди мають великий вплив на оточуючих. Просто-таки, в-е-л-и-ч-е-з-н-и-й! І я кажу не лише про близьких людей. Я маю на увазі й тих, з якими ми щодня бачимось, але назвати їх близькими не можемо: знайомі, одногрупники, навіть ті ж самі "віртуальні" друзі. Очевидно, що якщо людина чимось захоплюється, їй хочеться про це розповісти. Можливо, навіть нав’язати або підсадити на це "щось" свого друга. Добре, коли це стається зовсім невимушено і невинно. За згодою обох сторін, так би мовити. Але коли, людині нав’язують власні вподобання проти волі, це занадто. Тобто, добре, якщо все добре. Але буває так, що людина починає давити своєю думкою, авторитетом і багатим досвідом, розмовою про те, що " я знаю, як для тебе буде краще", і тоді важко не зломатись. Єдиний вихід, скоріше, навіть не вихід, а спроба хоч якось щось змінити, це поговорити прямо і відверто. Однак, в наш час розмова "по душах" - рідкість. Я й сама не прихильниця такого. Та що ж тут поробиш? Не хочеться втратити цікавого співрозмовника і водночас, хочеться відстояти свою позицію. Чесно, я не знаю, як краще зробити, щоб всі були в шоколаді. Коли мене про це запитали, я відповіла так, як кажу всім: "Поговоріть". Тааак, я просто психолог овер 90 рівня. Спочатку, ніби нічого, а тепер мене мучають роздуми.
Здала тести. Залишився 1 єдиненький екзамен. І він завтра. Ще мене лякає те, що на ньому буде присутня моя майбутня начальниця. Кажуть вона сувора. Я думаю, бути завлабораторією і не бути суворою - неприродно. Ти отримуєш на горіхи, значить треба на когось теж погавкати. Я по собі суджу ( а я ж всього-навсього староста). Страшно.
@музыка:
Adele – Rolling in the Deep (Deathstar Remix) Dubstep
Сьогодні я вже здала всі документи! Повірити не можу! Я здала звіти по всіх оцінках за 2 роки того пекельного навчання, здала загальний звіт по н/б, здала заяву на червоні дипломи, заповнила особові карточки до кінця, пронумерувала всі заяви і залікові, підредагувала всі папки з особистими даними, закінчила журнал. О, випуск то страшне діло. Стільки документів. На все це діло пішло 4,5 години. Але, ж я його зробила! Хуууух, прямо-таки гора з пліч. Залишилось лише 2 останні оцінки виставити: практика( завтра здаємо) + держ. кваліф. іспит( післязавтра). Якщо доживу, зроблю, і переживу - то вважайте мене Бетменом. P.S. А, ще ж треба обхідний лист підписати: медпункт, бібліотека( здати книжки), бухгалтерія, куратор, навчальна частина. Паспортиста сьогодні пройшла. ЯКА Я РАДА! Я ВЖЕ ЗДАЛА ДОКУМЕНТАЦІЮ! ТРЯСЦЯ ЙОГО ТУДИ!
Те, шо я дурна - знають всі. А хто не знає, то знайте. Загалом, моя практика завтра закінчується, а в мене ще щоденникик був не готовий. Увага! Ключове слово "був". Я його добила. От сьогодні! Сьогодні за декілька годин настрочила 20 листків. Це треба було давно зробити. Практика ж 3 почалась. Але ж це я . А в мене все до останнього дня тримає оборону. З 4 вечора і до 1 ночі! Я БЕТМЕН, ТРЯСЦЯ ЙОГО МАТЕРІ, БО ВЖЕ Ж ВСІ ПОНАПИСУВАЛИ, ОДНА Я ТАКА НІЯКА, І ВЗАГАЛІ БЕЗ РОЗУМУ! Я ЙОГО ВБИЛА! ДААААААААААААА! Завтра чекає важке випробування: холера його знає, як здати ті звіти? А, може, щось не те буде? Ой, боюсь. Та ще й цього клятого щоденника треба підписати... Як бути в 2-х місцях одночасно?!
Спала мало, пішла на 8 в лікарню, на 3 - в перукарню. До того всього - мені подзвонили з навчальної - сказали йти на 9 ранку в понеділок відчитуваться з звітами і журналами за 2 роки. Одне питання: НУ,ЗА ЩО МЕНІ ЦЕ ВСЕ?! В мене ж в понеділок ще практика підписуватись має ( щоденника з практики й в помині нема ), а у вівторок - здаватись, середа-четвер- екзамени і 4 червня - випуск. Хочеться вже скоріше догребтись до того випускного і все. Я буду вільна. Якщо все це зроблю - мабуть, ні, скоріше , обіцяю, що пробіжу 3 кола навколо драматичного театру, де нам вручатимуть дипломи. А ще плюс сьогодні ходила на ДН до хрещениці. Боже, як же швидко час летить! Здається, ще вчора я тримала її на руках таку малу, її хрестили, а тут така діваха вимахала. 8 років - це вам не аби що Таааак. Діти швидко ростуть. Або ж це ми, дорослі, швидко старіємо.
@музыка:
Павел Воля и Город 312 – Мама, мы все стареем